Уход за красной смородиной

Содержание

Правила посадки

Залог хорошего урожая — правильно выбранное место для посадки. Красная смородина любит хорошо освещенные места, без сквозняков и затемнений. Почва предпочтительней супесчаная или суглинистая, с хорошей аэрацией и нейтральной или слабокислой реакцией.

Время посадки также имеет значение. Большинство садовых культур желательно высаживать ранней осенью или в середине весны. Смородина не является исключением, но опытные садоводы замечают, что кусты, высаженные в зиму, отличаются более стойким иммунитетом к заболеваниям и по своему развитию намного опережают весенние саженцы.

Расстояние между кустами должно составлять не менее двух метров. Только при таком условии растение сможет нормально развиваться. При посадке под шпалеры, допускается сократить расстояние между растениями, сохраняя дистанцию в один метр.

Между рядами также необходимо оставить достаточно места для обслуживания и сбора урожая. Оно должно быть не менее полутора метров. Если посадки расположены вдоль забора или строения, необходимо оставить не менее метра для нормального роста кустов. Активный полив в первую неделю после посадки дает гарантию благополучного укоренения саженца.

Обрезка куста

Для формирования красивого и плодородного куста, обязательно проводится санитарная и формировочная обрезка побегов. Смородина не любит загущения, ведь при этом снижается урожайность и размер ягод. Обрезку проводят только в состоянии покоя (ранней весной или в середине осени), чтобы не травмировать растение.

Формировка куста смородины происходит следующим образом:

  1. Ежегодный прирост составляет 2 – 3 молодых побега. Всего на взрослом кусте должно быть около 15 – 20 ветвей разного возраста.
  2. Не стоит оставлять старые неплодоносящие побеги (для красной смородины «почтенный» возраст составляет 7 – 8 лет).
  3. Удаляются все побеги, растущие внутрь куста. Это препятствует загущению куста и снижению урожайности.
  4. В летнее время лучше всего прищипывать верхушки куста. Это стимулирует активный рост побегов замещения.

Отлично себя показал шпалерный способ выращивания красной смородины. Для этого кусты высаживаются в ряд с устойчивой оградой. Привязка побегов осуществляется по методу виноградной лозы, причем все побеги, растущие не по направлению шпалеры, подлежат обязательной обрезке.

Мало кто знает, но красную смородину можно сформировать в виде штамбового деревца. Для этого еще на первом году жизни обрезают все прикорневые побеги, оставляя центральный ствол.

Для устойчивости его можно привязать к вертикальной опоре. В дальнейшем необходимо обрезать все побеги на расстоянии 30 – 50 сантиметров от уровня земли. Верхушки прищипываются, чтобы спровоцировать рост боковых ответвлений.

Любой из предложенных вариантов имеет плюсы и минусы, каждый садовод решает для себя самостоятельно, какой способ будет оптимальным для его участка.

Подкормки и полив

Регулярный полив обеспечит стабильный урожай смородин. Для этого необходимо использовать колодезную воду комнатной температуры. На один куст — не менее ведра воды, частота полива зависит от погоды, но не менее одного раза в 10 – 12 дней.

В жару можно поливать кусты через день, исключительно под корень, чтобы не сбить цвет и завязи. Мульчирование прикорневой области поможет дольше сохранить влагу, а также даст дополнительную подкормку.

Внесение минеральных удобрений осуществляется в три этапа:

  1. Весной используются азотные удобрения (готовые комплексы или органика). Это стимулирует рост побегов и листьев. Расчет дозировки: на 10 л воды 50 гр мочевины. В случае использования аммиачной селитры дозировку снижают до 30 гр/10 л воды.
  2. Перед цветением используются фосфорные и калийные удобрения, чтобы плоды лучше завязывались. Для одного взрослого куста смородины используют по 50 гр калия и 80 гр суперфосфата. Можно использовать древесную золу из расчета одного стакана, разведенного на ведро воды.
  3. После того, как основной урожай собран, необходимо подкормить растение разведенным навозом или куриным пометом. Настой необходимо приготовить заранее. Для этого в ведре воды растворяют 2 – 2,5 кг коровьего навоза или 1 кг куриного помета. Полученную смесь оставляют в теплом месте для брожения. Через неделю удобрение готово, но, чтобы не пожечь корни, его необходимо разводить из расчета 0,5 л на ведро воды.

В течение сезона можно использовать народные средства подкормки растений, а также регулярно обновлять мульчу под корнями смородины. Вносить удобрения осенью не рекомендуется, чтобы не провоцировать рост побегов.

К тому же, стоит отметить, что первые подкормки проводятся только на второй год после посадки. До этого времени растению вполне достаточно минералов, внесенных при посадке.

Основные болезни и вредители

Полакомиться сочными листьями и витаминными ягодками не прочь и многие насекомые. Основные вредители красной смородины — частые непрошенные гости на любом садовом участке, поэтому опытные дачники знают, чем с ними бороться.

Основные болезни красной смородины:

Антракноз

Грибковое заболевание, появляющееся при неблагоприятной, слишком сырой и холодной погоде. Внешне выглядит как мелкие бурые пятна, которые со временем увеличиваются в размерах и покрывают большую часть листьев.

Для борьбы с этим заболеванием используются фунгициды, хорошо себя зарекомендовали профилактические опрыскивания бордоской жидкостью или медным купоросом. Для лечения также подходят эти препараты, необходимо только увеличить частоту обработки (каждую неделю вместо десяти дней).

Мучнистая роса

Появляется тонкая белая «паутинка», которая постепенно опутывает весь куст и плоды. От этой напасти спасет опрыскивания 3% раствором железного купороса. Почву под кустом также можно обработать, используя специальный препарат «Нитрофен».

Бокальчатая ржавчина

Появляются желто – оранжевые выпуклые пятна, которые быстро распространяются по листьям и стеблю, затрагивая цветки и плоды. Эффективные методы лечения не разработаны, а для профилактики используются опрыскивания 1% раствором бордосской смеси.

Полосатая мозаика

Прожилковая мозаика

По направлению жилок на листе растения проходят дублированные полосы оранжевого или коричневого цвета. При обнаружении на ранних стадиях поможет удаление пораженных листьев и опрыскиванием фунгицидными средствами. В противном случае необходимо выкорчевать весь куст, а место посадки продезинфицировать.

Считается, что красная смородина менее подвержена заболеваниями, нежели ее черная разновидность. Вместе с тем, при загущенных посадках нередки случаи заражения кустов белой пятнистостью (септориозом), махровостью (реверсия) и бактериоз.

При выращивании красной смородины могут возникнуть трудности не только у новичков дачного дела. Зачастую, кусты поражаются прикорневой гнилью или атакам тли даже при качественном уходе. Чтобы предупредить распространение заразы и уберечь растение от серьезных повреждений, необходимо своевременно реагировать на следующие тревожные «симптомы».

С какими проблемами можно столкнуться:

  1. Поражение тлей. Характерные признаки — отставание в развитии, увядание и сморщивание листьев. На поверхности листа образуются красные бугры. Колонии тли находятся обычно с обратной стороны листьев.
  2. Огневка. Этот вредитель оставляет характерные следы своего пребывания — тонкую паутинку, опутывающую побеги и плоды. Также можно заметить мелких гусениц, которые уничтожают зеленые части растения
  3. Желтый пилильщик. Откладывает личинки, которые планомерно поедают листья и молодые побеги смородины.
  4. Паутинный клещ. Съеживающиеся и увядающие листья, а также липкая паутина на стеблях — характерный признак наличия этого вредителя.
  5. Почковый клещ. Переносит опасное заболевание — мохровость, которое считается неизлечимым — удаляется весь куст сразу. Признаками поражения считаются аномалии развития растения: изменяется форма листа, отсутствуют цвет и завязи.
  6. Пяденица. Прожорливая гусеницы, полностью объедающая листья ягодных культур.
  7. Златка. Личинки этого вредителя предпочитают съедать сочную мякоть побегов.

Борьбу с этими вредителями можно вести специальными препаратами (Карбофос, Фьюри, Фуфанон, Актеллик, Актара, Банкол, Конфидор Танрек, Конфидант, Командор, Биотлин и др) и народными средствами (опрыскивание мыльным или чесночным раствором, посыпание золой). Пораженные листья обязательно удаляются с куста и сжигаются. При сильном поражении целесообразней выкорчевать растение целиком, нежели допустить заражения остальных кустов.

Популярная садовая культура — красная смородина, не отличается капризным характером, но требует внимательного отношения. Чтобы был хороший урожай, необходимо обеспечить активный полив, регулярную обрезку и подкормку кустов. Основные тонкости ухода за красной смородиной рассмотрены в нашей информации.

>
Порічки: посадка і догляд, обрізування і розмноження

Посадка й догляд за порічками (коротко)

  • Посадка: у вересні або з середини до кінця квітня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: слабкокислі або нейтральні чорноземи, лісові ґрунти з високим умістом гумусу або суглинки.
  • Полив: регулярний і достатній, особливо в період активного росту і формування зав’язей (на початку червня), а також у період наливу ягід (у кінці липня або на початку серпня). Витрата – 20-30 л води на м²: ґрунт має просочитися на глибину 30-40 см.
  • Підживлення: у квітні в ґрунт уносять сечовину, у червні – гнойовицю або розчин пташиного посліду, хоча можна удобрити ґрунт і мінеральним комплексом. Улітку в похмурі дні або вечорами проводять позакореневе підживлення по листю розчинами мікроелементів – борної кислоти, сірчанокислого цинку, мідного купоросу, сірчанокислого марганцю і молібденовокислого амонію. На початку жовтня ґрунт навколо кущів перекопують з органікою, калійним і фосфорним добривом.
  • Обрізування: напровесні або після падолисту.
  • Розмноження: відсадками, поділом куща і живцюванням.
  • Шкідники: рослину може вражати чорносмородинний плодовий, аґрусовий жовтий і блідоногий трачі, смородинні галиці, склівки, брунькові й павутинні кліщі, листова галова й аґрусова пагонова попелиці, аґрусовий п’ядун, вогнівка і дворічна листовійка.
  • Хвороби: антракноз, біла плямистість, європейська борошниста роса, махровість (карликовість, реверсія), нектрієве всихання пагонів, смугаста мозаїка, бокальчаста та стовпчаста іржі, сіра гниль.

Детально про вирощування порічок читайте нижче

Порічки – опис

Порічки – опис Кущі порічок досягають у висоту від 1 до 2 м. Коренева система у порічок досить потужна. Пагони жовтуваті або сірі, деревина зеленого відтінку зі світлою серцевиною. Листя порічок три-п’ятилопатеве, гладеньке згори, а зі споду світлішого відтінку й іноді з опушенням по жилах. Розпускаються в травні непоказні червоно-бурі або жовто-зелені квітки, зібрані в грона. Плоди порічок – соковиті і кислі на смак червоні ягоди діаметром до 1 мм, зібрані в грона. Червона і чорна смородина – близькі родички. У родинному зв’язку з ними перебувають також біла смородина й аґрус. У наших садах порічки вирощуються так само часто, як чорна смородина, полуниця і малина, і набагато частіше, ніж ожина, лохина і чорниця, що тільки почали освоювати сади любителів.

Порічки зацвітають набагато пізніше за чорну смородину, тому рідше потерпають від поворотних заморозків. Вони легше зносять посуху, а при правильному догляді дають більші врожаї. Живе кущ порічок 30-35 років. Майже всі сорти культури самоплідні.

З цієї статті ви дізнаєтеся, як здійснюються посадка і догляд за порічками – як і коли їх поливати, чим підживлювати, як обрізувати порічки, чим обробляти від хвороб і шкідників, а також чи можна порічки вирощувати в районах із прохолодним кліматом. Крім того, ми дамо вам опис сортів порічок, і ви напевно зможете вибрати чудові сорти для вашої місцевості.

Посадка порічок

Коли садити порічки

Оптимальний час для посадки порічок – вересень. Якщо з якоїсь причини у вас не вийшло посадити порічки восени, можна перенести посадку на весну – на середину або кінець квітня.

Оскільки порічки дуже світлолюбні, вирощувати їх потрібно на добре освітленому і провітрюваному південному схилі. Найкращі ґрунти для них – чорнозем, лісові ґрунти з підвищеним вмістом гумусу і суглинки з нейтральною або слабкокислою реакцією. Для посадки вибирають одно- або дворічні саджанці порічок із великою і здоровою кореневою системою завдовжки близько 20 см. Перед посадкою з саджанців потрібно видалити всі листки і 2-3 години потримати їхнє коріння в відрі з водою.

Посадка порічок восени

За 2-3 тижні до осінньої посадки викопайте яму діаметром 50-60 см і глибиною близько 40 см. Вийнятий з ями ґрунт ретельно перемішайте з 8-10 кг торфу або перегною, 200 г суперфосфату і 40 г деревної золи або сірчанокислого калію – це розрахунок на 1 рослину. Половину суміші засипте в яму, а другу частину залиште поруч. Якщо ви висаджуєте кілька кущів, копайте для них ями на відстані не менше 1,5-2 м. Висаджуючи порічки вздовж паркану або доріжок, відступіть від них бодай півтора метра.

Коли через 2-3 тижні земля в ямі осяде, опустіть туди коріння саджанця і розправте його. Сам саджанець розмістіть прямо або під нахилом, заглибивши кореневу шийку на 5-6 см, щоб стимулювати утворення додаткових коренів і пагонів відновлення. Засипаючи коріння саджанця живильною земляною сумішшю, струшуйте його час від часу, щоб у коренях не залишалося порожнин. Коли яму буде засипано, ущільніть ґрунт, зробіть навколо саджанця на відстані 20 см кругову борозну і кілька разів заповніть її водою. Після того, як вода вбереться, замульчуйте ділянку навколо саджанця торфом або перегноєм, а пагони обріжте на висоті 10-15 см, залишивши на кожному не більше 2-3 бруньок – цей захід сприяє утворенню добре розгалуженого куща і розвитку сильної кореневої системи. До того, як саджанець вкорениться, його потрібно поливати не менше двох разів на тиждень.

Посадка порічок навесні

Весняна посадка порічок здійснюється з середини до кінця квітня в тому ж порядку, що й осіння, за одним винятком: ями під саджанці і родючу суміш готують з осені, але в ґрунт додають тільки органіку, а фосфор і калій вносять у нього перед посадкою.

Догляд за порічками

Догляд за порічками навесні

У кінці березня, як тільки дозволить погода, настає пора санітарного обрізування і формування кущів порічки. У квітні порічки по вологому ґрунту підживлюють сечовиною, а потім, як тільки просохне верхній шар ґрунту, беруться до розпушування ділянок навколо кущів на глибину 6-8 см. Якщо ви підсапували порічки на зиму, відгребіть землю від кущів. Після цього вирівняйте поверхню граблями і замульчуйте ділянку шаром торфу завтовшки 5-10 см.

Якщо у травні, в період цвітіння червоної смородини, повернуться заморозки, можливо, вам доведеться захищати від них кущі задимленням. У цей же час порічки оглядають із метою виявлення екземплярів, заражених махровістю (зростанням) – на таких рослинах дзвонові квітки стають роздільнопелюстними. Якщо виявите поодинокі махрові суцвіття, обріжте їх, але при враженні всього куща викорчуйте його без зволікання.

Щоб порічки навесні не відчували спраги, тримайте ґрунт на ділянці в злегка вологому стані. Видаляйте бур’яни під час розпушування ґрунту, яке слід проводити на глибину 6-8 см один раз на два-три тижні. Міжряддя розпушують на глибину 10-12 см.

Догляд за порічками влітку

У червні порічки підживлюють органічними добривами. На додачу до кореневого підживлення проводять обприскування кущів розчином мікродобрив по листю. Якщо ви виявите гнізда вогнівок, зберіть їх із кущів і знищте разом з ураженими шкідником ягодами. Найімовірніше, це доведеться робити кілька разів.

Коли прийде час знімати урожай, збирайте ягоди порічок у міру дозрівання цілими гронами в невеликі лотки або коробки, в яких плоди не помнуться. Порічки після збору врожаю потребують обов’язкового поливу з подальшим розпушуванням.

Догляд за порічками восени

На початку осені можна зайнятися вегетативним розмноженням порічок. У кінці вересня або трохи пізніше в попередньо зволожений ґрунт на ділянці з порічками вносять органічні і мінеральні добрива, після чого ґрунт перекопують для їхнього закладення.

Після падолисту смородину обрізують, а якщо осінь видасться суха, проводять підзимній полив ділянки.

Обробка порічок

На початку березня кущі порічок потрібно пробудити від зимового сну – полити з лійки водою, нагрітою до 80 ºC. Після цього на ще сплячих бруньках проводять профілактичну обробку кущів від хвороб мідним купоросом або Нітрафеном. Наступну профілактичну обробку порічок від грибкових захворювань цими самими препаратами проводять через 10 днів після збору врожаю.

У період бутонізації з метою профілактики порічки обробляють від комах-шкідників препаратами Актеллік, Карбофос або Ровікурт. Повторну обробку проводять після збору врожаю.

Полив порічок

Незважаючи на те, що порічки за рахунок своєї добре розвиненої кореневої системи набагато стійкіші до посушливих умов, ніж чорна смородина, брак води затримує їхнє зростання, а в період формування і наливу плодів часто призводить до їхнього здрібніння і навіть до осипання. Тому особливо важливим стає регулярний і достатній полив порічок у період активного росту й утворення зав’язей, тобто на початку червня, а також у кінці липня і на початку серпня, коли ягоди наливаються.

Полив здійснюють із розрахунку 20-30 л на м² ділянки, щоб просочити ґрунт на глибину 30-40 см. Воду ллють у кругові канавки завглибшки 10-15 см, виконані на відстані 30-40 см від куща. Можна влаштувати навколо кожного куща поливний майданчик, обгородивши її земляним валом заввишки 15 см. Коли добре зволожений ґрунт підсохне, проведіть розпушування ділянки, щоб на його поверхні не утворилася кірка. Якщо ви не полінувалися замульчувати землю на ділянці перегноєм, розкладеним торфом або перепрілим гноєм із розрахунку 10-15 кг на кожен кущ, то і поливати ділянку, і розпушувати її вам доведеться набагато рідше.

Підживлення порічок

У квітні в зволожений ґрунт на ділянці під закладення вносять сечовину з розрахунку 10-15 г на м². У червні порічки підживлюють розведеним у відрі води 1 л настою гною або розчином півлітра настою пташиного посліду в 10 л води. Якщо не вийшло знайти органіку, внесіть під кожен кущ по 10-15 г сечовини, таку ж кількість сірчанокислого калію і 20 г суперфосфату.

Влітку порічки потребують позакореневих підживлень мікроелементами. Для цього в 10 л води потрібно розчинити до 2,5 г борної кислоти, 5-10 г сірчанокислого марганцю, 1-2 г мідного купоросу, 2-3 г молібденовокислого амонію і стільки ж сірчанокислого цинку. Обробка порічок по листю проводиться в похмурий день або ввечері.

На початку жовтня порічки підживлюють востаннє: під кожен кущ вносять під перекопування по 10-15 кг органічного добрива, по 100 г суперфосфату і по 50 г хлористого калію. Мінеральні добрива можна замінити городньою або плодово-ягідною сумішшю з розрахунку 500 г на кожен кущ.

Обрізування порічок

Коли обрізувати порічки

Вирощування порічок передбачає регулярне формуюче, омолоджуюче і санітарне обрізування кущів. Обрізування порічок проводять напровесні чи пізньої осені, коли вони перебувають у стані спокою.

Будова порічки аналогічна будові чорної смородини, але їхні плодоносні пагони служать удвічі довше. Плодові бруньки порічок майже завжди утворюються на верхівках річних пагонів, а їхні плодушки розташовуються у верхній частині гілок, тому при стрижці кінчики ні в якому разі не обрізають. Оскільки термін плодоношення пагонів порічок більш тривалий, ніж у пагонів чорної смородини, їхнє омолоджуюче обрізування роблять не так часто.

Обрізування порічок навесні

В однорічного саджанця порічки всі пагони вкорочують наполовину на зовнішню бруньку, формуючи компактний кулястий кущик. Оскільки порічки дуже світлолюбна рослина і при загущенні куща різко втрачають урожайність, їхній кущ протягом 5-6 років формують не більше ніж із 15-20 гілок, а з сьомого року, крім санітарного обрізування, яке передбачає видалення непотрібних, хворих, поламаних або засохлих гілок, потрібно буде проводити омолоджуюче – видаляти гілки, що відслужили свій термін, і регулювати ріст нульових пагонів. Із нульових пагонів на відновлення залишають найрозвиненіші і вдало розташовані, тобто ті, що ростуть ближче до куща, не лежать на землі і не перетинаються з іншими пагонами. Їх укорочують на половину довжини на зовнішню бруньку, спрямовану вгору, а інші прирости вирізують.

Обрізування порічок восени

Восени, після падолисту, коли порічки відплодоносять і увійдуть у період спокою, проводять санітарне обрізування кущів: видаляють поламані, уражені захворюванням, засохлі або зростаючі в неправильному напрямку гілки. Якщо ви з якоїсь причини не проводили формуюче обрізування куща навесні, то можете зробити це восени.

Розмноження порічок

Як розмножувати порічки

Ви, звичайно, можете придбати саджанці порічок на будь-якому базарі, однак немає гарантії, що вам продадуть саме ті сорти, які ви вирішили купити. Якщо ви не хочете пережити розчарування, займіться розмноженням самі. Порічки розмножують вегетативно – відсадками, живцями і поділом куща.

Розмноження порічок відсадками

Це найбільш простий і ефективний спосіб розмноження культури. Для нього вибирають молодий кущ трьох, чотирьох або п’яти років, напровесні розпушують під ним ґрунт, удобрюють, роблять у ґрунті канавки завглибшки 8-10 см, що йдуть від центру куща, укладають у них добре розвинені одно- або дворічні пагони, надійно фіксують їх у декількох місцях металевими гачками і засипають середню частину відсадків ґрунтом таким чином, щоб їхня вершина залишалася на поверхні. Коли пагони на відсадках досягнуть у висоту 10-12 см, їх двічі з інтервалом 2-3 тижні підгортають вологим, пухким ґрунтом. Усе літо відсадки рясно поливають, замульчувавши ділянку навколо них органікою.

Восени відсадки, що вкоренились і дали пагони, відділяють від маточника і, розділивши їх за довжиною на окремі рослини з кореневою системою, пересаджують на постійне місце. Через два-три роки найрозвиненіші з них вже вступлять у плодоношення.

Розмноження порічок живцями

Живцювання – теж надійний спосіб розмноження. Легше і швидше вкорінюються здерев’янілі живці порічок з однорічних пагонів, що виросли від кореня або на дво-трирічних гілках. Товщина живця має бути не менше 8 мм, а довжина – 18-20 см. Заготовляють посадковий матеріал восени, після чого закладають живці в ящик із вологим піском для утворення зачатків коренів і тримають 2,5-3 місяці при температурі 2-3 ºC, а потім поміщають під сніг або в овочевий ящик холодильника до весняної посадки.

Напровесні живці висаджують у відкритий ґрунт похило на відстані 20 см один від одного під пластикові пляшки або скляні банки. Глибина занурення живця в ґрунт така: над землею повинно залишитися тільки дві бруньки, а решту занурюють у ґрунт. Ґрунт навколо живців ущільнюють і поливають, а коли він підсохне, ділянку мульчують перегноєм або дрібним торфом. Укорінені живці у вересні пересаджують на постійне місце.

Можна розмножувати порічки і зеленими живцями, проте вони занадто довго формують кореневу систему на шкоду наземної частини, тому на постійне місце їх висаджують не раніше, ніж через рік, і, отже, в плодоношення вони вступають пізніше, ніж порічки зі здерев’янілих живців.

Розмноження порічки поділом коренів

Зазвичай до цього способу розмноження вдаються, коли є потреба пересадити кущ порічок на інше місце. Спочатку з куща видаляють усі хворі, старі і поламані гілки, після чого кущ викопують, ділять гострим стерильним інструментом на частини, у кожній з яких повинні бути добре розвинуті корені та пагони, потім обробляють розрізи товченим вугіллям і розсаджують діленки в приготовані ямки на 5-7 см глибші, ніж зростав матковий кущ. Після посадки пагони вкорочують до 15-20 см, щедро поливають і продовжують зволожувати ґрунт щодня доти, доки частини куща не приживуться на новому місці.

Шкідники і хвороби порічок

Хвороби порічок

Хвороби порічок типові для всіх Аґрусових. На нашому сайті є стаття «Хвороби і шкідники аґрусу», в якій детально описані всі небезпеки, що чекають на представників цієї родини, тому ми не будемо детально зупинятися на кожному захворюванні, а просто нагадаємо вам про них.

Отже, порічки вражають антракноз, біла плямистість, європейська борошниста роса, махровість (зростання, реверсія), нектрієве всихання пагонів, смугаста мозаїка, бокальчаста і стовпчаста іржа, сіра гниль. У боротьбі з грибковими захворюваннями гарні результати показали такі фунгіциди, як бордоська рідина, Каптан, Хоміцин, Фталан, Топсин М, Фундазол, колоїдна сірка, Купрозан та інші препарати з подібною дією. А такі вірусні хвороби, як махровість і мозаїка, на жаль, ніякими ліками не вилікувати. Якщо вірус вразив тільки окремі гілки або суцвіття, виріжте їх і спаліть, але якщо заражений весь кущ, доведеться від нього позбавлятися.

Шкідники порічок

Так само, як чорну та білу смородину і аґрус, кущі порічок може вразити чорносмородинний плодовий, аґрусовий жовтий і блідоногий трачі, смородинна галиця, склівка, бруньковий і павутинний кліщі, листова галова і аґрусова сходова попелиці, аґрусовий п’ядун, вогнівка і дворічна листовійка.

Найкращими інсектицидами сьогодні є Актеллік, Карбофос і Ровікурт. Гарні результати в боротьбі зі шкідниками показали також Актара, Метафос, Етафос Амбуш, Фосфамід, Вофатокс, Тедіон, Цідіал, Золон, Антіо та інші.

Хочемо нагадати вам, що хвороби чи комахи вражають здебільшого ослаблені й недоглянуті рослини, тому головним захистом від захворювань і шкідників є дотримання агротехніки культури і своєчасний догляд. Ну і, звичайно, не завадять профілактичні обробки кущів напровесні і після плодоношення.

Сорти порічок

Порічки користуються популярністю у всьому світі. У промислових масштабах смородину вирощують у США, Нідерландах, Чехії, Словаччині, Польщі, Німеччині, Великій Британії, Латвії та Естонії. Затребуваність культури викликана не тільки її смаковими якостями, а й цінними лікувальними властивостями, які вона має. Пропонуємо вам знайомство з найпопулярнішими сортами порічок.

Великі сорти порічок

Великоплідні порічки представлені такими сортами:

  • Віксна – великі солодкі порічки латвійської селекції раннього терміну дозрівання з ягодами темно-вишневого кольору і кисло-солодкого смаку. Віксна – зимостійкий і посухостійкий сорт, майже не уражується хворобами і шкідниками. Урожайність з одного куща становить 5-7 кг;
  • Уральська красуня – високоврожайний і зимостійкий самоплідний сорт із великими червоними ягодами солодкого десертного смаку вагою до 1,7 г. Сорт не пошкоджується трачами і вогнівкою, стійкий він і до борошнистої роси;
  • Фертоді – самоплідний, урожайний, зимостійкий і стійкий до грибків сорт угорської селекції з округлими яскраво-червоними ягодами вагою до 1,2 г приємного кисло-солодкого смаку;
  • Дарниця – великі порічки, вага ягід якої досягає 1,5 г. Сорт середнього терміну дозрівання, посухостійкий і морозостійкий, високоврожайний, рідко вражається захворюваннями. Блискучі темно-червоні ягоди використовуються як для вживання в свіжому вигляді, так і для заморожування та переробки;
  • Рондо – високоврожайний, стійкий до антракнозу морозостійкий пізній сорт голландської селекції з великими ягодами кисло-солодкого смаку, що зріють на невисоких компактних кущах.

Великоплідністю також вирізняються сорти Асора, Обський захід, Іллінка.

Солодкі сорти порічок

Найвідомішими солодкими сортами вважаються:

  • Цукрові – запашні, смачні і солодкі порічки, які можна їсти просто з куща. Однак сорт вирізняється низькою самоплідністю, і для гарного плодоношення йому потрібні запилювачі – наприклад, порічки сорту Наталі;
  • Червоний хрест – сорт середнього терміну дозрівання з великими світло-червоними ягодами десертного смаку, які дрібніють до кінця грона. На жаль, сорт уражає антракноз;
  • Ранні солодкі – зимостійкий врожайний сорт, вимогливий до відходу і родючості ґрунту, з вирівняними за величиною солодкими світло-червоними ягодами середнього розміру;
  • Світлана – зимостійкий і врожайний сорт середнього терміну дозрівання з дрібними округлими світло-червоними тонкошкірковими ягодами;
  • Замок Хаутон – західноєвропейський зимостійкий і врожайний сорт із червоними ягодами середньої величини і приємного смаку.

Ранні сорти порічок

До сортів порічок раннього терміну дозрівання належать:

  • Вікторія – високоврожайний сорт європейського походження з ягодами середньої величини, приємними на смак, що вживаються в свіжому вигляді і придатні для переробки;
  • Кришталеві – самоплідний сорт із жовтими з прозорою шкіркою круглими ягодами гарного збалансованого смаку, середнього або великого розміру;
  • Первісток – морозостійкі, високоврожайні і стійкі до мікозів порічки фінської селекції, з куща яких можна зняти до 10 кг кисло-солодких, приємних на смак ягід середнього розміру. Сорт є універсальним обпилювачем для самобезплідних сортів;
  • Серпантин – стійкий до хвороб і шкідників високоврожайний сорт із великими кисло-солодкими ягодами, розташованими на довгих гронах;
  • Щедрі – стійкі до антракнозу і брунькових кліщів високоврожайні і зимостійкі порічки зі світло-червоними, помірно кислими ягодами.

Відомими ранніми сортами порічок є також Голландські червоні, Ранні солодкі, Латурнайс, Чулковські, Рачновські і Костянтинівські.

Середні сорти порічок

Сортів порічок середнього терміну дозрівання набагато більше, ніж ранніх або пізніх. З них найчастіше вирощуються:

  • Версальські Червоні – урожайний великоплідний і самоплідний сорт із великими червоними ягодами зі щільною шкіркою, що вживаються як у свіжому вигляді, так і в переробленому;
  • Троянда – стійкий до хвороб десертний сорт із рожевими одновимірними ягодами середньої величини, ніжного солодкого смаку з невеликою кислинкою;
  • Бужанські – український високоврожайний і стійкий до мікозів сорт із яскраво-червоними великими ягодами вагою до 1 г, придатними як для вживання в свіжому вигляді, так і для заморожувань і переробок;
  • Газель – високоврожайний зимостійкий і стійкий до грибків сорт із дрібними, але дуже смачними червоними ягодами;
  • Червоні Андрейченко – самоплідний зимостійкий високоврожайний сорт, стійкий до грибкових захворювань, із червоними округлими ягодами вагою до 0,8 г приємного кисло-солодкого смаку.

Крім описаних, відомі інші середньостиглі сорти порічок, які користуються популярністю в аматорському садівництві: Пурпурові, Герой, Гондуїн, Замок Рейбен, Зірка Півночі, Наталі, Поляна, Самбурські, Віка, Нива, Ненаглядні та інші.

Пізні сорти порічок

Серед сортів пізнього строку дозрівання найчастіше в культурі вирощуються:

  • Валентинівка – зимостійкий, високоврожайний самоплідний сорт, стійкий до борошнистої роси, з одновимірними ягодами середнього розміру і кислого смаку, що мають високі желетворні властивості;
  • Мармеладниця – зимостійкий, урожайний і стійкий до антракнозу і борошнистої роси сорт дуже пізнього дозрівання з оранжево-червоними ягодами кислого смаку, середнього або великого розміру;
  • Осиповські – зимостійкий, урожайний і стійкий до хвороб сорт російської селекції з однаковими за розміром темно-червоними ягодами гарного смаку;
  • Голландські червоні – витривалий, невибагливий, зимостійкий, урожайний і стійкий до антракнозу сорт голландської селекції з середньої величини червоними ягодами кисло-солодкого смаку з прозорою шкіркою;
  • Лапландія – зимостійкий, урожайний самоплідний сорт зі світло-червоними ягодами середнього і дрібного розміру і чудового, ніжного кисло-солодкого смаку.

Крім названих, у культурі вирощують пізньостиглі сорти Дана, Вогник, Орловська зірка, Пам’ятні, Орловчанка, Розіта, Подарунок літа, Уральські зорі та інші.

Найкращі сорти порічок

З огляду на такі критерії, як розмір ягід, їхні смакові якості, кількість вітамінів і цукру, що містяться в них, а також ступінь їхньої зимостійкості, найкращими сортами порічок можна вважати Віксну, Голландські червоні, Каскад, Уральську красуню і Серпантин.

Сорти порічок для Підмосков’я

Порічки належать до найбільш зимостійких ягідних культур, і їх можна з успіхом вирощувати в районах із прохолодним кліматом. Порічки для Підмосков’я повинні мати саме таку якість, як зимостійкість. Які ж сорти ми можемо рекомендувати для вирощування в Московській області? Найкращі порічки, крім зимостійкості, повинні мати й інші чесноти – досить великий розмір, високий вміст вітаміну C і цукрів, гарний смак і бажано аромат. До сортів, які мають перелічені якості, можна зарахувати такі:

  • Ася – середньоранній високоврожайний і стійкий до хвороб сорт із темно-червоними ягодами середньої величини кисло-солодкі на смак;
  • Наталі – урожайний самоплідний і зимостійкий сорт, що вирізняється високою стійкістю до хвороб і шкідників. Ягоди у цього сорту великі, округлі, густо-червоні, кисло-солодкі на смак;
  • Йонкер ван Тетс – зимостійкий, урожайний, стійкий до хвороб самоплідний і швидкоплідний сорт раннього терміну дозрівання з округлими або майже грушоподібними великими яскраво-червоними ягодами приємного смаку;
  • Рачновські – високоврожайний, зимостійкий самоплідний сорт, стійкий до хвороб і шкідників. Ягоди у смородини цього сорту середнього розміру, червоні, кисло-солодкі;
  • Надія – надранній високоврожайний зимостійкий самоплідний сорт, стійкий до шкідників і захворювань, з округлими пурпурно-червоними ягодами середнього розміру, кисло-солодкого смаку та універсального призначення.

Властивості порічок

Корисні властивості порічок

Ягоди порічок багаті на вітаміни A, C, E, калій, залізо і селен, яблучну і бурштинову кислоти, азотисті і пектинові речовини. У них багато антиоксидантів, здатних протистояти раковим клітинам. Корисними для людини порічки робить передусім високий вміст у їхніх ягодах провітаміну A, який необхідний для здоров’я волосся, шкіри та кісток, а також перешкоджає старінню.

Наявність у порічках унікальної речовини оксикумарину забезпечує профілактику інфарктів і здійснює позитивний вплив на діяльність серцево-судинної системи. Людям, що страждають на атеросклероз, показано щоденне вживання порічок через пектини, які вона містить, котрі виводять надлишок холестерину і тим самим попереджають утворення бляшок у судинах.

Крім того, порічки покращують роботу шлунка і кишечника, збільшують потовиділення, що сприяє виведенню з організму зайвих солей, шлаків і токсинів. Вони мають протизапальні, жовчогінні, жарознижуючі, кровоспинні, очищувальні і проносні властивості.

Сік порічок при регулярному вживанні нормалізує рівень гемоглобіну в крові, позбавляє від закрепів і сечокислих солей, а вагітним допомагає боротися з симптомами токсикозу – нудотою і блювотою. Спортсменам сік допомагає підтримувати тонус і відновлювати сили після змагань. Вживання соку знижує температуру при лихоманці у дітей та дорослих. Показаний він також при анемії, цукровому діабеті, занепаді сил і хронічній втомі.

У порівнянні з багатьма іншими корисними для організму ягодами і фруктами порічки є продуктом, що не викликає алергії – їх прописують навіть при дерматитах.

Порічки – протипокази

Але, незважаючи на таку очевидну користь порічок, не можна замовчати те, що деяким людям вони можуть завдати шкоди. До таких категорій належить хворі на виразку шлунка і дванадцятипалої кишки, гострий гастрит, гепатит, а також на гемофілію. Небажано регулярне вживання порічок людям із підвищеним згортанням крові.

Красная смородина — скороплодная и высокоурожайная культура. При хорошем, тщательном уходе с одного куста собирают до 8 — 9 кг ягод. Кусты красной смородины удивительно жизнеспособны. Однажды посаженные в саду, они могут расти и плодоносить на одном месте до 25 лет. Надо только ответственно подойти к выбору места для посадки и обеспечить уход за растениями.

Посадка красной смородины

Когда сажать. Лучшее время для посадки — конец сентября, для средней полосы и первая половина октября для южных районов. При более поздней посадке молодые кустики могут плохо перезимовать. Для успешной зимовки растения должны хорошо укорениться, а для этого требуется время.

Если не удалось посадить саженцы осенью, это вполне можно сделать и весной — в конце апреля. Но надо сказать, что кустарники посаженные осенью, при благополучной зимовке , всегда опережают в развитии растения которые посадили весной.

Где посадить. Кусты смородины рекомендуется сажать на открытых участках, которые хорошо освещаются солнцем. При недостаточном освещении урожайность культуры снижается. Для посадки красной смородины хорошо подходят рыхлые, легкие суглинистые, супесчаные почвы с нейтральной или слабокислой реакцией.

Желательно чтобы место посадки хорошо проветривалось, это значительно снизит риск заболевания растений всевозможными грибковыми заболеваниями.

В целом это неприхотливая культура, она хорошо приспосабливается к суровым климатическим условиям. Однако она не приживается в холодных, сильно затененных, сырых и заболоченных местах.

На каком расстоянии сажать саженцы. Самый большой урожай получают при

Кусты лучше посадить на расстоянии двух метров друг от друга.

посадке кустов на расстоянии около двух метров друг от друга. Тогда растения развиваются свободно, без затенения и вырастают мощные здоровые кусты. Выращивание на шпалерах также положительно сказывается на урожайности. Если вы выбрали шпалерный метод выращивания, то сажать саженцы можно значительно чаще — через один метр. Но между рядами все равно оставляйте не менее 1,5 м.

Для посадки смородины часто выбирают место вдоль забора или дорожек. От забора и от дорожек следует отступить не менее чем на 1 м. Пока саженцы маленькие такие расстояния могут показаться слишком расточительными, но когда кусты разрастутся, они займут почти все свободное место. Однако они не будут мешать друг другу, а вам удобно будет за ними ухаживать.

Посадочные ямы. Для посадки выкопайте посадочную яму глубиной 40 см и шириной 50 см. Верхнюю, плодородную землю, которой будете засыпать корни, сложите отдельно. В нее надо добавить ведро компоста, стакан суперфосфата и стакан золы. Если золы нет, то вместо нее добавьте 40 — 50 г. хлористого калия и все это хорошенько перемешайте.

Схема посадки.

Посадка. Перед посадкой поставьте куст в ведро с водой на 2 — 3 часа. После этого поместите саженец в посадочную яму и засыпьте подготовленной питательной смесью. Следите что бы при посадке корневая шейка оказалась ниже уровня почвы на 5 — 6 см. При такой заглубленной посадке будут лучше расти побеги возобновления из почек находящихся в зоне корневой шейки.

При посадке обращайте внимание на то что бы под корнями не остались воздушные пузыри. Для этого периодически встряхивайте и подергивайте саженец. После того как посадочная яма будет засыпана, сделайте вокруг куста бровку, обильно полейте и замульчируйте торфом или перегноем. После этого обрежьте ветки до длины 15—20 см, оставив на каждой по 3—4 почки. Первое время после посадки надо поливать смородину через каждые 3 -4 дня пока она не примется.

Уход за красной смородиной

Уход за красной смородиной включает в себя полив, подкормку, уход за приствольным кругом и регулярную обрезку кустов. Если куст развесистый, то придется сделать и подставки для веток.

Уход за приствольным кругом

Почву вокруг куста регулярно рыхлите и освобождайте от сорняков. Периферию приствольного круга периодически перекапывайте. Делайте это очень аккуратно, корни смородины расположены не глубоко и их легко повредить. Мульчируйте землю под кустами скошенной травой, листьями или компостом.

Полив

Красная смородина — умеренно влаголюбивое растение. Более всего необходимы регулярные поливы летом, в жару. Много влаги потребуется растению после цветения, когда начнут наливаться ягоды. Чтобы земля в приствольном круге долго оставалась влажной, не забывайте о мульчировании. Этот простой и не хитрый прием, существенно снижает время на уход за смородиной. Хорошо замульчированный приствольный круг не нуждается в пропалывании и рыхлении.

Подкормка смородины

Важным элементом ухода за красной смородиной является подкормка. В течении вегетации смородина расходует питательные вещества находящиеся в почве. Чтобы каждый год получать хорошие урожаи, запасы этих питательных веществ надо регулярно возобновлять. Для этого несколько раз в год необходимо давать растениям минеральные и органические подкормки.

  1. Весной на 1 м2 земли добавьте смесь из 5 кг компоста, 20 г суперфосфата и 25 г сернокислого калия. Ранней весной внесите 40—50 г азотных удобрений.
  2. Весной можете удобрить почву мочевиной (15 г на 1 м2) или аммиачной селитрой (25 г на 1 м2). После цветения красной смородины внесите 10 л жидкого коровяка или раствора птичьего помета.
  3. Осенью удобрите каждый куст 100—120 г суперфосфата и 30—40 г хлористого калия, а затем проведите мульчирование приствольного круга смесью торфа и перепревшего навоза.

Обрезка красной смородины

Хороший уход за смородиной это не только подкормки и полив, но и правильная, своевременная обрезка.

Обрезка красной смородины несколько отличается от обрезки её черной родственницы. У красной

Красная смородина сформированная на штамбе.

плодовые почки образуются у основания годичных побегов и на кольчатках. Кольчатки, это маленькие отростки на старых ветках смородины, длинной всего 2 — 4 см. Следовательно урожай формируется не только на молодых, но и на старых ветвях. Именно поэтому омолаживающую обрезку красной смородины приходится делать гораздо реже чем обрезку черной смородины.

Сформированный, взрослый куст должен состоять из 15 — 20 разновозрастных ветвей. Для этого, после посадки саженца, каждый год оставляйте по 2 — 3 молодых, сильных побега, растущих в разные стороны, а все остальные обрезайте. Побеги красной смородины плодоносят по 6 — 8 лет, потом их надо заменять.

У взрослых кустов обрезают обломанные, усыхающие, старые и малоурожайные ветки. Старые ветви всегда более темные, почти черные и их не трудно определить. Для осветления и прореживания вырезают ветви которые растут от основания куста. Однолетние побеги обрезать нельзя, так как на их макушках находятся плодовые почки.

Обрезку следует проводить когда растения находятся в периоде покоя, поздно осенью или рано весной. Летом желательно прищипнуть верхушки зеленых побегов для активизации закладки побегов замещения.

Посмотрите интересный видеоролик о обрезке и формировании кустов смородины:

Формирование кустов на шпалере

Красную смородину можно легко сформировать как шпалерную культуру. За такими кустами легко и удобно ухаживать, они хорошо освещаются солнцем и меньше болеют. Формируя такой куст, надо оставить побеги растущие только в одной плоскости, а остальные обрезать. Потом закрепить их на 2 — 3 рядах проволоки, так как это делают с виноградными лозами.

Кусты с такой формовкой удобно размещать вдоль стен, заборов.

Кусты с такой формовкой удобно размещать вдоль стен, заборов или вдоль дорожек. Только не забывайте обрезать или выламывать побеги, растущие не в заданной плоскости. Во всем остальном уход такой же как и за обычными кустами.

Формирование штамбовой смородины

Некоторые садоводы формируют красную смородину в штамбовой форме. Тогда она становится похожа на карликовое деревце. Получается оригинальное растение с крупными ягодами, за которым приятно и интересно ухаживать.

Формирование штамбовой красной смородины.

Чтобы сформировать такое деревце у куста выбирают самый мощный, растущий вертикально побег, а все остальные обрезают у самой земли. У этого побега формируют штамб, обрезая все ветки растущие ниже 30 — 50 см, а оставшиеся слегка укорачивают чтобы спровоцировать их ветвление.

Дальнейшая обрезка напоминает уход за деревом, обрезаются ветви растущие внутрь кроны, вниз и побеги старше семи лет. Разумеется надо сразу же удалять побеги растущие из основания куста.

Зимовка

В зимний период уход совсем не сложный. Красная смородина — зимостойкая культура, однако в суровые зимы с сильным ветром и резкими колебаниями температуры у растения могут подмерзнуть многолетние ветви.
Если вы укроете смородину снегом, она выдержит понижение температуры до -40 — 45 °С. Опасность для растения представляют весенние заморозки, во время которых могут погибнуть цветы и завязь.

Уход и борьба с вредителями плодовых кустарников без химии:

Уход за красной смородиной

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *